Чемпіонат України зі спортивного орієнтування на лижах відбудеться у ВОЛОВЦІ

Чемпіонат України зі спортивного орієнтування на лижах відбудеться у ВОЛОВЦІ

Вперше за історію вітчизняного спорту Чемпіонат України зі спортивного орієнтування на лижах буде проведено на Закарпатті. Більше того – він пройде з 25 по 29 січня 2008 року на околицях Воловця!

Організаторами змагань виступають Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту, Федерація спортивного орієнтування України, управління з питань молоді і спорту Закарпатської ОДА, Воловецька райдержадміністрація.

«Проведення такого престижного спортивного заходу на території нашого району – велика честь, і ми докладемо всіх зусиль, щоб Чемпіонат пройшов на високому рівні – говорить заступник голови Воловецької РДА Василь Панасович. – Тісно співпрацюємо з фахівцями обласної федерації спортивного орієнтування, які забезпечують спортивну сторону змагань; до роботи по створенню високоточних спортивних карт місцевостей, де будуть проходити дистанції, залучили професійного картографа, суддю національної категорії з Чернівців Павла Іванова; над організаційними питаннями на місці завзято працюють місцеві фахівці – завідуючий відділом молоді та спорту РДА Ярослав Комарницький, голова районної асоціації сприяння розвитку туризму «Шипот» Сергій Грига, головний спеціаліст відділу культури і туризму РДА Василь Пукман»

Що ж являє собою цей, поки ще екзотичний для багатьох, вид спорту? – запитання до головного судді майбутнього чемпіонату, мукачівця Олександра Цепурдея. – Спортивне орієнтування на лижах це вид спорту, що вимагає від учасників високого рівня як фізичної, так і розумової підготовки – адже долаючи дистанцію, спортсмен повинен на високій швидкості, використовуючи лише карту і компас (вони кріпляться на спеціальному планшеті, що не заважає бігу, постійно приймати десятки рішень щодо вибору оптимального шляху руху між контрольними пунктами. На відміну від традиційних лижних гонок, де всі спортсмени долають дистанцію по тій самій лижні, в лижному орієнтуванні контрольні пункти «з’єднані» розгалуженою мережею лижні, і інтрига нашого виду спорту, як і в біатлоні, присутня від старту до фінішу. Попав учасник точно на пункт, або «промахнувся» і «мотає» десь поруч зайві кола, у той час як суперники обходять його – адже кожен із спортсменів самостійно. без допомоги тренера, обирає собі трасу, хтось поїде одним шляхом, а хтось іншим, третій взагалі вибере неординарний, здавалося би програшний путь і випередить інших. Велика відповідальність в лижному орієнтуванні покладається на картографів та суддів-дистанційників. Перші мають створити карту, яка буде точно і зрозуміло відображати всі особливості місцевості, а другі, використовуючи снігоходи та ретраки (в цьому питанні ми сподіваємося на допомогу закарпатських підприємців – прихильників спорту, що мають відповідну техніку), підготувати десятки кілометрів розгалуженої і якісної лижні, щоби спортсмени, які досконало володіють всією лижною технікою: вільним та класичним стилями, а також гірськолижною підготовкою, могли досягнути заслуженого результату.

Спортивне орієнтування практично не має вікових обмежень. Ось і на нашому чемпіонаті учасники будуть змагатися у 8 вікових групах: юнаки та дівчата віком до 14 та до 16 років; юніори до 18 та до 20 років; окремі групи ветеранів старших 35, 45 та 55 років і, нарешті, – група Ч/Ж21Е, в якій виступатимуть визнані майстри без обмежень віку. До речі, щодо програми змагань: 25 січня учасників приїжджають до Воловця та проводуть модельні (тренувальні) старти, 26 та 27 січня будуть розіграні нагороди в особистій першості: відповідно у спринті (час переможця 15 хв) та на середній дистанції (час переможця 45 хв) – ці старти внесено до календаря IOF (Всесвітньої федерації спортивного орієнтування) і мають статус українських етапів Всесвітніх рангових змагань з лижного орієнтування (IOF Ski-O World Ranking Event), тож ми розраховуємо, що і закордонні спортсмени зацікавляться закарпатськими стартами і ми прийматимемо гостей принаймні із прикордонних з нашою областю країн. Останнього дня чемпіонату – 28 січня, визначаться переможці в триетапних естафетах.

У спортивного орієнтування на лижах хороші перспективи. Ще з 1949 року наш вид є визнаним олімпійським видом спорту. На Зимових Олімпійських Іграх в японському Нагано орієнтувальники вже виступали у показових змаганнях. Тепер Міжнародний Олімпійський Комітет розглядає питання про включення лижного орієнтування до офіційної програми Зимових Ігор 2014 року. Щороку IOF, яка вже об’єднує національні федерації 68 країн, проводить «дорослий» (цьогорічний відбудеться 14-20.01 у Швейцарії) та юнацький чемпіонати Європи (11-18.02 у Болгарії), світові чемпіонати серед юніорів (2008 - Болгарія), дорослих (2009 - Японія), ветеранів та Кубок світу (у сезоні 2007-2008 років етапи пройдуть у Швеції, Швейцарії, Болгарії та Казахстані). За подібною схемою проходять й українські змагання. До речі, за традицією за рік до чергової Олімпіади в нашій країні проводяться Всеукраїнські зимові спортивні ігри, які по праву вважаються й головними комплексними змаганнями поточного зимового сезону. До їхньої програми входять турніри з 13 видів спорту, 12 з яких – олімпійські, а з неолімпійських лише спортивне орієнтування на лижах отримало таку честь .

Робляться кроки до все більшої популяризації спортивного орієнтування на лижах й на Закарпатті. Старти відкриті для всіх і спробувати свої сили у розв’язанні лісових ребусів з картою і компасом на лижні може всякий, хто забажає. Постійними учасниками зимових змагань в області, крім «чистих» орієнтувальників з Ужгороду (тренери С.Готра та С.Коваль), Мукачева (тренер О.Цепурдей), Іршавського (тренер О.Осійський) та Мукачівського (тренер А.Харченко) районів є й вихованці лижних ДЮСШ з Воловецького (тренер А.Мельник), Міжгірського (тренер В.Коваль), Рахівського (тренери С.Швайгер та П.Білосюк), Хустського районів та м. Хуста (тренер В.Шеффер). Є вже серед них й призери обласних та Всеукраїнських змагань .

Сподіваємося, що більшість з них вийде й на старти першого на території Закарпаття чемпіонату України й здобуде на воловецьких дистанціях заслужені перемоги!

Read More

Відкриття пам"ятника Т.Г.Шевченку у Воловці

Нещодавно У Воловці урочисто відкрито пам"ятник великому сину українського народу - Т.Г.Шевченку.

Read More

Карпатськi колиби: iнструкцiя з використання

Карпатськi колиби: iнструкцiя з використання

Колиба – хатинка вівчаря високо в горах. Щороку в травні вівчарі виводять отари овець та корів на високогірні полонини і залишаються там до вересня. З сіл їм передають харчі, а з полонин у села зносять сир, бринзу і вурду.

Колиби є двох видів: «по-чорному» - з місцем для вогнища та отвором для диму. Такі колиби закопчені і холодні, в середині засипані снігом. В них краще розкладати намет – стіни колиби все ж захищають від вітру і снігу, хоча сильно відігрітися в них досить важко.

Інший вид колиби – колиба з пічкою. Для туриста взимку – це 3-зірковий готель. Зазвичай, в таких колибах кімнати оббиті картоном для утеплення, проміжки між деревом закладені мохом. На стінах висять ікони, прикраси з дерева, занавіски. Дерев’яні нари вистелені сіном, лавки, столи, полиці для посуду – це скромний інтер’єр колиби. В такій колибі можна добре висушитися і відігрітися, а отже і набратися сил, що особливо необхідно у тривалому зимовому поході.

Важливий елементом цієї колиби є глиняна або металічна пічка. Глиняна – довго розпалюється, але і довго тримає тепло, металічна – відповідно, швидко розпалюється, але і швидко вистигає. Біля металічної пічки потрібно рухатися обережно, об її стінки можна обпалити одяг.

Варто виділити ще один вид колиб – зіпсовані туристами. В таких колибах розібрані пічки, поломані лавки і столи, вибиті вікна. Винуватців визначити не важко, оскільки майже кожен залишив свій автограф після загально прийнятої фрази «тут був…». Звичайно, іноді складаються такі обставини, за яких від наявності вогню буде залежати життя людини. Тоді для розпалу використовують будь-які дерев’яні речі. Але зруйнувавши колибу або стіл – не забудь повернутися і полагодити їх – вони ще не раз когось врятують!

Зимові Карпати – штука досить небезпечна: від замерзання і лавин тут гине кілька туристів щороку. Тож зимовий похід має проходити відомим маршрутом (пройденим влітку), завжди слід розглядати варіанти аварійних спусків та обходів. Значну увагу слід приділити спорядженню – яке має бути легким та теплим, а щоб не ламати все що бачиш треба мати газовий балон. Основна порада для любителів зимових Карпат – у невідомі райони ходити з добре обізнаним у Карпатах інструктором.

www.tourclub.com.ua

Read More

Музика Бойківщини

Музика Бойківщини

Трембіту бойки роблять зі смереки, в яку вдарила блискавка, — таке дерево міцне, не всохне, не трісне. А вже як дмухнути в неї, то звук буде — на всі Карпати. Таке розповів Михайло Хай, відомий збирач і виконавець народної інструментальної музики, обрядових пісень та епічних дум, доцент кафедри музичної фольклористики Національної музичної академії України ім. П. Чайковського — донедавна консерваторії. Саме трембіта провістила початок презентації книги пана Хая «Музика Бойківщини» у книгарні-кафе «Цитрус» на Бессарабці. Її потужний звук контрастував з нівелюючою міською маскультурою, натовпами дівчаток-Барбі різного віку та фанфанами-чоловіками… Власне, ця найбільша дудка є натяком на духовну потенцію і терплячість українців, на деякі негативні особливості національного характеру. Наприклад, тамування власних почуттів та приховування інтересів, що «вороги» визначають як «дулю в кишені», а українці — ніяково — «Моя хата скраю».

А кращі національні риси можна знайти у фольклорі — нашій викристалізуваній віками колективній свідомості — і прозорому, неупереджено-дитячому сприйнятті світу. Експерт з етнографії Хай ставиться до спадщини бережно, по-реконструкторськи, не виціджуючи з безмежного фольклорного джерела блазнір-сько-шароварні ресторанні хіти.

Присутні на презентації Ніна Матвієнко, Петро Гончар, Кирило Стеценко, що були тут у ролі глядачів, одними з перших купили книгу. Приємною розвагою для друзів та гостей став невеличкий концерт, на якому можна було почути автентичні, «необроблені» перли (етнографи сумно жартують: «була пісня — взяли і обробили») у виконанні композиторів Олексія Кабанова та Олександра Перцева, — теж ознака особливого ставлення музичної богеми до фольклору.

Книжок, аналогічних «Музиці Бойківщини» (вона вийшла за підтримки пана Вільяма Нолла з Канади у видавництві «Родовід»), за радянських та пострадянських часів виходило одна-дві. (Але меценатство у культурній сфері — це окрема тема для іншої статті.) За значенням і глибиною проникнення в тему працю Михайла Хая можна поставити в один ряд із дослідженнями Миколи Лисенка, який першим почав грунтовно вивчати конструкції народних музичних інструментів, репертуар, прийоми гри і виконання окремих музикантів. Це — підсумок двадцятирічної дослідницької діяльності, експедицій у глухі села Бойківщини, спілкування з носіями культурних традицій — народними музиками. У книзі подано географію побутування скрипки, дримби, цимбал, баса, любовно наведено діалектичні назви всіх поширених на території інструментів та їх окремих частин.

автор матеріалу: Ірина АНДРІЙЧУК "Дзеркало тижня"

Read More

ВОЛОВЕЦЬКІ ГОРИ МОЖНА “ЧИТАТИ”

Ще у грудні минулого року на Воловеччині відбувся презентаційний похід тутешньою ділянкою Закарпатського туристичного шляху (ЗТШ). Напередодні 45 км туристичних шляхів воловецькими горами було ознаковано спеціальними вказівниками для туристів у рамках проекту «Вдосконалення досвіду надання туристичних послуг і формування нових туристичних пропозицій».
Авторкою та керівником проекту стала одна із співавторів концепції ЗТШ Наталія Шабан — голова Фундації регіональних туристських ініціатив «Турєвроцентр». Вона свідчить, що саме Воловеччину для реалізації свого проекту обрала через помітне зацікавлення у реальній роботі місцевої влади та населення. А крім того, й через несправедливу, на переконання авторки проекту, ситуацію, що склалася у закарпатському туризмі загалом. Так, маса туристів, які рухаються через Волівець (чимало з них іноземці, більшість з яких — чехи), оминають тутешні принади транзитно. «Це дуже несправедливо, зважаючи на те, що місцевість Воловеччини не менш цікава та багата різноманітними природними атракціями», — стверджує Н. Шабан.
Ідея розвитку туризму в регіоні з метою покращення його добробуту знайшла відгук та фінансову підтримку у Фонду «Євразія» та Швейцарсько-українського проекту розвитку лісового господарства Закарпаття FORZA. У рамках підтриманого ними проекту було здійснено 4 основні етапи. Так, у квітні цього року в Рахові відбувся семінар-навчання для інструкторів пішого туризму. Другим етапом стало проведення аналітичного дослідження щодо попиту на туристичний супровід у гори та потреб активних туристів, які відвідують Закарпаття. Згодом вийшов друком інформаційно-методичний довідник «Як організувати похід у гори», що містить конкретні поради для інструкторів пішого гірського туризму, самих туристів та усіх, хто має намір покращити власний добробут шляхом розвитку індустрії активного туризму у краї. У довіднику зібрано матеріал про організацію походів, орієнтування на місцевості, психологію туристичної групи, правові засади туристичної діяльності, чимало необхідної довідкової інформації.
Завершальним етапом проекту стало знакування туристичних шляхів загальною протяжністю 45 км з метою підвищення безпеки та інформованості туристів. За основу було взято концепцію знакування львівських фахівців (членів організації Клуб велотуристів, друзів природи „Рух”), які, у свою чергу, об’єднали усі позитивні напрацювання знакувальних систем різних країн Європи. Туристичні знаки поділяються за функціями на групи: окреслення перебігу шляху, інформування та попередження. Відтепер знаки, що зустрічатимуться туристам у волівецьких горах, вказуватимуть напрям руху за конкретним маршрутом, повідомлятимуть відстань до найближчого населеного пункту, кемпінгу, питної води тощо. Знаки встановлювали як на спеціальних інформаційних щитках та стовпчиках, так і на природних об’єктах — деревах, камінні.
Інформаційне облаштування шляху здійснили громадські об’єднання (згадуваний «Турєвроцентр» та Асоціація сприяння туризму «Шипот»). Неоціненну допомогу у цій справі надали ентузіасти Воловецької РДА, Воловецької селищної ради, місцевого держлісгоспу та філії Держспецлісгоспу, Воловецького профтехліцею та навіть представники бізнесу, зокрема, готельний комплекс «Гранд». Досвідом маркування поділився Карпатський біосферний заповідник, м. Рахів (Михайло Мішула), де робота по ознакуванню туристичних маршрутів проводилася раніше. А безпосередньо знакуванням шляхів займалися віддані туризму люди — Сергій Грига, Петро Назаренко, Микола Манівчук, Максим Грига, Іван Вербищук, Василь Савчур та Володимир Лаврик.
Коментує Наталя Шабан: «Робота була нелегкою навіть фізично: багато довелося розчищувати, прорубувати, подекуди – робити водовідведення. Місцевість дуже гарна, але місцями, аби надати шляхові вигляд власне маршруту, у буквальному розумінні довелося мотиками і пилами прочищати дорогу. Але це робочі моменти. На жаль, місцями загальне враження від маршруту псують розбиті тягачами лісові дороги, подекуди результати варварських рубок. До речі, одним із маркувальників був студент із Волівця, який вчиться в Києві. Після закінчення робіт він зустрів у поїзді групу молодих людей, які вже за нашими маркуваннями спускалися із гори Пікуй. Вони сказали, що було зручно і зрозуміло. Я щиро вдячна воловецькій місцевій владі (зокрема, заступнику голови Воловецької РДА Василю Панасовичу) за розуміння важливості підтримки туризму на державному рівні і за реальну практичну допомогу, без якої воловецької ділянки ЗТШ просто б не було».
Важливою частиною роботи стало встановлення інформаційного щита із загальною схемою ЗТШ на воловецькому залізничному вокзалі. За цією картою-схемою маршрутів Закарпатського Туристичного Шляху у Воловецькому районі турист одразу зможе обрати бажаний напрямок, а також зорієнтуватися у всіх наявних в районі туристичних атракціях, закладах відпочинку та ін.
Закарпатський туристичний шлях — це мережа пішохідних туристичних маршрутів, головна нитка яких проходить через Бескиди, Боржави, Свидовець, Чорногору та Марамороський масив. Загальна протяжність ЗТШ, що охоплює більшу частину гірської території краю — 380 км.
ЗТШ у Воловецькому районі — це ділянки туристичних маршрутів регіонального значення № 14 (проходить Водороздільним хребтом) протяжністю 53,6 км, № 15 (через Полонинський хребет) протяжністю 45 км та мережа маршрутів місцевого значення.
Серед приваб воловецьких маршрутів — історичні місця (Верецький перевал, лінія Арпада із добре збереженими окопами, траншеями), витік р. Латориця і власне мальовничий водороздільний хребет. Саме цим хребтом проліг шлях учасників презентаційного походу, які мали змогу «прочитати» встановлені туристичні знаки та оцінити їхню зручність. Провідниками цього разу стали найдосвідченіші туристи Воловеччини — голова об’єднання «Шипот» Сергій Грига та заступник голови Воловецької РДА Василь Панасович.
Описаний вище проект «Вдосконалення досвіду надання туристичних послуг і формування нових туристичних пропозицій» реалізовується у рамках програми «Місцевий економічний розвиток» та є її частиною поряд із проектом підтримки підприємництва у сфері туризму (здійснює благодійна організація «Європейський дім», Ужгород), проектом розвитку народних промислів (ГО „Панонія”, Ужгород) та проектом формування спектру пропозицій у сфері сільського туризму (Закарпатський центр сільського туризму, с. Сторожниця Ужгородського району).

Hanna Tarkanij (Palanok)

Read More