Моє фото

Центр позашкільної роботи

This is default featured slide 2 title

Go to Blogger edit html and find these sentences.Now replace these sentences with your own descriptions.

This is default featured slide 3 title

Go to Blogger edit html and find these sentences.Now replace these sentences with your own descriptions.

This is default featured slide 4 title

Go to Blogger edit html and find these sentences.Now replace these sentences with your own descriptions.

This is default featured slide 5 title

Go to Blogger edit html and find these sentences.Now replace these sentences with your own descriptions.

Відкриття пам"ятника Т.Г.Шевченку у Воловці








Нещодавно У Воловці урочисто відкрито пам"ятник великому сину українського народу - Т.Г.Шевченку.

Карпатськi колиби: iнструкцiя з використання

Карпатськi колиби: iнструкцiя з використання










Колиба – хатинка вівчаря високо в горах. Щороку в травні вівчарі виводять отари овець та корів на високогірні полонини і залишаються там до вересня. З сіл їм передають харчі, а з полонин у села зносять сир, бринзу і вурду.

Колиби є двох видів: «по-чорному» - з місцем для вогнища та отвором для диму. Такі колиби закопчені і холодні, в середині засипані снігом. В них краще розкладати намет – стіни колиби все ж захищають від вітру і снігу, хоча сильно відігрітися в них досить важко.

Інший вид колиби – колиба з пічкою. Для туриста взимку – це 3-зірковий готель. Зазвичай, в таких колибах кімнати оббиті картоном для утеплення, проміжки між деревом закладені мохом. На стінах висять ікони, прикраси з дерева, занавіски. Дерев’яні нари вистелені сіном, лавки, столи, полиці для посуду – це скромний інтер’єр колиби. В такій колибі можна добре висушитися і відігрітися, а отже і набратися сил, що особливо необхідно у тривалому зимовому поході.

Важливий елементом цієї колиби є глиняна або металічна пічка. Глиняна – довго розпалюється, але і довго тримає тепло, металічна – відповідно, швидко розпалюється, але і швидко вистигає. Біля металічної пічки потрібно рухатися обережно, об її стінки можна обпалити одяг.

Варто виділити ще один вид колиб – зіпсовані туристами. В таких колибах розібрані пічки, поломані лавки і столи, вибиті вікна. Винуватців визначити не важко, оскільки майже кожен залишив свій автограф після загально прийнятої фрази «тут був…». Звичайно, іноді складаються такі обставини, за яких від наявності вогню буде залежати життя людини. Тоді для розпалу використовують будь-які дерев’яні речі. Але зруйнувавши колибу або стіл – не забудь повернутися і полагодити їх – вони ще не раз когось врятують!

Зимові Карпати – штука досить небезпечна: від замерзання і лавин тут гине кілька туристів щороку. Тож зимовий похід має проходити відомим маршрутом (пройденим влітку), завжди слід розглядати варіанти аварійних спусків та обходів. Значну увагу слід приділити спорядженню – яке має бути легким та теплим, а щоб не ламати все що бачиш треба мати газовий балон. Основна порада для любителів зимових Карпат – у невідомі райони ходити з добре обізнаним у Карпатах інструктором.

www.tourclub.com.ua

Музика Бойківщини

Музика Бойківщини

Трембіту бойки роблять зі смереки, в яку вдарила блискавка, — таке дерево міцне, не всохне, не трісне. А вже як дмухнути в неї, то звук буде — на всі Карпати. Таке розповів Михайло Хай, відомий збирач і виконавець народної інструментальної музики, обрядових пісень та епічних дум, доцент кафедри музичної фольклористики Національної музичної академії України ім. П. Чайковського — донедавна консерваторії. Саме трембіта провістила початок презентації книги пана Хая «Музика Бойківщини» у книгарні-кафе «Цитрус» на Бессарабці. Її потужний звук контрастував з нівелюючою міською маскультурою, натовпами дівчаток-Барбі різного віку та фанфанами-чоловіками… Власне, ця найбільша дудка є натяком на духовну потенцію і терплячість українців, на деякі негативні особливості національного характеру. Наприклад, тамування власних почуттів та приховування інтересів, що «вороги» визначають як «дулю в кишені», а українці — ніяково — «Моя хата скраю».

А кращі національні риси можна знайти у фольклорі — нашій викристалізуваній віками колективній свідомості — і прозорому, неупереджено-дитячому сприйнятті світу. Експерт з етнографії Хай ставиться до спадщини бережно, по-реконструкторськи, не виціджуючи з безмежного фольклорного джерела блазнір-сько-шароварні ресторанні хіти.

Присутні на презентації Ніна Матвієнко, Петро Гончар, Кирило Стеценко, що були тут у ролі глядачів, одними з перших купили книгу. Приємною розвагою для друзів та гостей став невеличкий концерт, на якому можна було почути автентичні, «необроблені» перли (етнографи сумно жартують: «була пісня — взяли і обробили») у виконанні композиторів Олексія Кабанова та Олександра Перцева, — теж ознака особливого ставлення музичної богеми до фольклору.

Книжок, аналогічних «Музиці Бойківщини» (вона вийшла за підтримки пана Вільяма Нолла з Канади у видавництві «Родовід»), за радянських та пострадянських часів виходило одна-дві. (Але меценатство у культурній сфері — це окрема тема для іншої статті.) За значенням і глибиною проникнення в тему працю Михайла Хая можна поставити в один ряд із дослідженнями Миколи Лисенка, який першим почав грунтовно вивчати конструкції народних музичних інструментів, репертуар, прийоми гри і виконання окремих музикантів. Це — підсумок двадцятирічної дослідницької діяльності, експедицій у глухі села Бойківщини, спілкування з носіями культурних традицій — народними музиками. У книзі подано географію побутування скрипки, дримби, цимбал, баса, любовно наведено діалектичні назви всіх поширених на території інструментів та їх окремих частин.

автор матеріалу: Ірина АНДРІЙЧУК "Дзеркало тижня"

ВОЛОВЕЦЬКІ ГОРИ МОЖНА “ЧИТАТИ”

ВОЛОВЕЦЬКІ ГОРИ МОЖНА “ЧИТАТИ”



Ще у грудні минулого року на Воловеччині відбувся презентаційний похід тутешньою ділянкою Закарпатського туристичного шляху (ЗТШ). Напередодні 45 км туристичних шляхів воловецькими горами було ознаковано спеціальними вказівниками для туристів у рамках проекту «Вдосконалення досвіду надання туристичних послуг і формування нових туристичних пропозицій».
Авторкою та керівником проекту стала одна із співавторів концепції ЗТШ Наталія Шабан — голова Фундації регіональних туристських ініціатив «Турєвроцентр». Вона свідчить, що саме Воловеччину для реалізації свого проекту обрала через помітне зацікавлення у реальній роботі місцевої влади та населення. А крім того, й через несправедливу, на переконання авторки проекту, ситуацію, що склалася у закарпатському туризмі загалом. Так, маса туристів, які рухаються через Волівець (чимало з них іноземці, більшість з яких — чехи), оминають тутешні принади транзитно. «Це дуже несправедливо, зважаючи на те, що місцевість Воловеччини не менш цікава та багата різноманітними природними атракціями», — стверджує Н. Шабан.
Ідея розвитку туризму в регіоні з метою покращення його добробуту знайшла відгук та фінансову підтримку у Фонду «Євразія» та Швейцарсько-українського проекту розвитку лісового господарства Закарпаття FORZA. У рамках підтриманого ними проекту було здійснено 4 основні етапи. Так, у квітні цього року в Рахові відбувся семінар-навчання для інструкторів пішого туризму. Другим етапом стало проведення аналітичного дослідження щодо попиту на туристичний супровід у гори та потреб активних туристів, які відвідують Закарпаття. Згодом вийшов друком інформаційно-методичний довідник «Як організувати похід у гори», що містить конкретні поради для інструкторів пішого гірського туризму, самих туристів та усіх, хто має намір покращити власний добробут шляхом розвитку індустрії активного туризму у краї. У довіднику зібрано матеріал про організацію походів, орієнтування на місцевості, психологію туристичної групи, правові засади туристичної діяльності, чимало необхідної довідкової інформації.
Завершальним етапом проекту стало знакування туристичних шляхів загальною протяжністю 45 км з метою підвищення безпеки та інформованості туристів. За основу було взято концепцію знакування львівських фахівців (членів організації Клуб велотуристів, друзів природи „Рух”), які, у свою чергу, об’єднали усі позитивні напрацювання знакувальних систем різних країн Європи. Туристичні знаки поділяються за функціями на групи: окреслення перебігу шляху, інформування та попередження. Відтепер знаки, що зустрічатимуться туристам у волівецьких горах, вказуватимуть напрям руху за конкретним маршрутом, повідомлятимуть відстань до найближчого населеного пункту, кемпінгу, питної води тощо. Знаки встановлювали як на спеціальних інформаційних щитках та стовпчиках, так і на природних об’єктах — деревах, камінні.
Інформаційне облаштування шляху здійснили громадські об’єднання (згадуваний «Турєвроцентр» та Асоціація сприяння туризму «Шипот»). Неоціненну допомогу у цій справі надали ентузіасти Воловецької РДА, Воловецької селищної ради, місцевого держлісгоспу та філії Держспецлісгоспу, Воловецького профтехліцею та навіть представники бізнесу, зокрема, готельний комплекс «Гранд». Досвідом маркування поділився Карпатський біосферний заповідник, м. Рахів (Михайло Мішула), де робота по ознакуванню туристичних маршрутів проводилася раніше. А безпосередньо знакуванням шляхів займалися віддані туризму люди — Сергій Грига, Петро Назаренко, Микола Манівчук, Максим Грига, Іван Вербищук, Василь Савчур та Володимир Лаврик.
Коментує Наталя Шабан: «Робота була нелегкою навіть фізично: багато довелося розчищувати, прорубувати, подекуди – робити водовідведення. Місцевість дуже гарна, але місцями, аби надати шляхові вигляд власне маршруту, у буквальному розумінні довелося мотиками і пилами прочищати дорогу. Але це робочі моменти. На жаль, місцями загальне враження від маршруту псують розбиті тягачами лісові дороги, подекуди результати варварських рубок. До речі, одним із маркувальників був студент із Волівця, який вчиться в Києві. Після закінчення робіт він зустрів у поїзді групу молодих людей, які вже за нашими маркуваннями спускалися із гори Пікуй. Вони сказали, що було зручно і зрозуміло. Я щиро вдячна воловецькій місцевій владі (зокрема, заступнику голови Воловецької РДА Василю Панасовичу) за розуміння важливості підтримки туризму на державному рівні і за реальну практичну допомогу, без якої воловецької ділянки ЗТШ просто б не було».
Важливою частиною роботи стало встановлення інформаційного щита із загальною схемою ЗТШ на воловецькому залізничному вокзалі. За цією картою-схемою маршрутів Закарпатського Туристичного Шляху у Воловецькому районі турист одразу зможе обрати бажаний напрямок, а також зорієнтуватися у всіх наявних в районі туристичних атракціях, закладах відпочинку та ін.
Закарпатський туристичний шлях — це мережа пішохідних туристичних маршрутів, головна нитка яких проходить через Бескиди, Боржави, Свидовець, Чорногору та Марамороський масив. Загальна протяжність ЗТШ, що охоплює більшу частину гірської території краю — 380 км.
ЗТШ у Воловецькому районі — це ділянки туристичних маршрутів регіонального значення № 14 (проходить Водороздільним хребтом) протяжністю 53,6 км, № 15 (через Полонинський хребет) протяжністю 45 км та мережа маршрутів місцевого значення.
Серед приваб воловецьких маршрутів — історичні місця (Верецький перевал, лінія Арпада із добре збереженими окопами, траншеями), витік р. Латориця і власне мальовничий водороздільний хребет. Саме цим хребтом проліг шлях учасників презентаційного походу, які мали змогу «прочитати» встановлені туристичні знаки та оцінити їхню зручність. Провідниками цього разу стали найдосвідченіші туристи Воловеччини — голова об’єднання «Шипот» Сергій Грига та заступник голови Воловецької РДА Василь Панасович.
Описаний вище проект «Вдосконалення досвіду надання туристичних послуг і формування нових туристичних пропозицій» реалізовується у рамках програми «Місцевий економічний розвиток» та є її частиною поряд із проектом підтримки підприємництва у сфері туризму (здійснює благодійна організація «Європейський дім», Ужгород), проектом розвитку народних промислів (ГО „Панонія”, Ужгород) та проектом формування спектру пропозицій у сфері сільського туризму (Закарпатський центр сільського туризму, с. Сторожниця Ужгородського району).

Hanna Tarkanij (Palanok)

Святкування Дня молоді у Воловці

Радісне свято для юні Воловеччини, яка була головною дійовою особою, відбулося 28 червня у гірському селищі Воловець. Для молоді лунали слова привітань від голови райдержадміністрації Михайла Івановича Ребляна, голови районної ради Мирослава Васильовича Щербея, селищного голови Михайла Михайловича Яремчука. Керівники владних структур вручили кращим фахівцям грамоти від районної ради і райдержадміністрації.

Силами молодих аматорів мистецтва Центру позашкільної роботи та дитячої творчості, Верхньоворітської ЗОШ І-ІІІ ст.. районного Будинку культури підготовлено чудову концертну програму, яка складалася з двох відділень.

Прихильники і шанувальники пісні спробували свої таланти в конкурсі «Караоке», вміло організованому працівниками культури.

Для любителів спортивних змагань відбулися турніри з футболу, шашок, шахмат, а для любителів повеселитися і позмагатися в ерудиції, спритності, танцях – розважальні ігри та конкурси.

Численних гостей свята гостинно пригощали кафе під відкритим небом, пропонуючи смачні страви закарпатської, української та венгерської кухні.

Урочисте, радісне свято зібрало на стадіоні, де проходило масове дійство, представників різник поколінь.

Реклама, оголошення

Шановні волівчани!
Тут може бути ваша реклама чи оголошення. Пишіть нам на e-mail : cevolovets@blogspot.com

Volovets, Transcarpathian Region, Ukraine